Найсильніша молодіжка в історії України? Мудрик, Ротань, Трубін і інші причини чекати успіху на чемпіонаті Європи

Молодіжна збірна під керівництвом Руслана Ротаня готується до старту на Євро U-21 – лише третьому на такому рівні в історії нашої країни.

Сьогодні в Румунії та Грузії стартує молодіжний чемпіонат Європи з футболу 2023 року. Наша збірна втретє пробилася на такий турнір – і має шанси вперше проторувати шлях на Олімпіаду.

Телекоментатор Кирило Круторогов у статті для сайту «Український футбол» – про сильні і слабкі якості нашої молодіжки, очікування та занепокоєння. Наш автор дає досить несподівану оцінку нинішній молодіжній збірній – на його думку, це найсильніше покоління в історії вітчизняного футболу. Згадуючи молодіжки Шевченка та Реброва, Мілевського та Алієва, Ярмоленка та Коноплянки, не згодні? Почитайте, як він аргументує своє твердження!

Стартове неприйняття Ротаня та провал його першого циклу

Руслан Ротань вже став унікальним ‒ тим, що, мабуть, єдиний з-поміж українських тренерів, нехай і тимчасово, але виконував обов’язки керманича трьох команд. Ще й яких: молодіжної збірної, клубу Прем’єр-ліги та національної збірної.

Але не важко згадати, як у 2018 році українська футбольна спільнота зустріла новину про призначення Ротаня очільником молодіжки: «За які заслуги?!».

Так, чудовий в нещодавньому минулому футболіст, так, легенда українського футболу, так, зіграв за головну команду країни 100 матчів. Але його тренерський досвід на момент оголошення цієї новини налічував пару місяців у ролі асистента В’ячеслава Шевчука в донецькому Олімпіку. І справи у їхньої команди складалися не найкращим чином.

Тобто і період роботи максимально короткий, і результати не вражали, не кажучи вже про відсутність повноцінної самостійної роботи, що можна було би використати в якості резюме.

Цикл відбору на Євро-2021 не вразив – третє місце в групі з Данією, Румунією, Фінляндією, Північною Ірландією та Мальтою.

Ротань-стайл: красиво, прогресивно, але ризиковано

Вже тоді було видно, що Ротань прагне до певного ігрового стилю, який він намагається наполегливо прищеплювати молодіжці. Це – багаточисленні передачі, контроль м’яча, активний контрпресинг при втраті, високий пресинг і загалом спроба через тиск позбавити суперника можливості приймати рішення.

Ведення гри через короткий пас із постійною наявністю варіанта для стрімкої зміни вектору ведення через несподівану середню або довгу передачу у вільну зону. Активне залучення до цього голкіпера з відтягуванням суперників до власних воріт і оголення простору.

Загалом, Ротань-стайл – це про розумний, сучасний, прогресивний футбол, однак абсолютно непростий для реалізації. Футбол, який, мабуть, так і не нав’яжеш команді просто через тренерське бажання. По доброму, аби це виходило на високому рівні і давало результат – до цього треба йти через системний розвиток дитячо-юнацького футболу, починаючи з наймолодших вікових категорій (привіт, Німеччина та Іспанія). У нас же цього, звісно, нема.

Ротань не обирав легких шляхів і не просто спробував, а потім пішов на спрощення, ні – він вперто гне свою лінію (в цьому всі встигли переконатися і по Олександрії, і по матчу головної команди проти Англії).

Цикл відбору на Євро-2021 було провалено. А в ньому могли брати участь футболісти, які народилися не раніше 1 січня 1998 року.

Більшість з тих хлопців грають наразі в українській Прем’єр-лізі, але все ж таки великими зірками досі не стали. Мова про Білика, Бабогла, Алібекова, Смирного, Білошевського, Вакулу, Топалова, Козака, Кожушка, Лєднєва, Якимця, Стецькова та інших.

Підбір виконавців, імовірно, найсильніший в історії з точки зору таланту та наявного досвіду

Загравав Руслан Ротань у своїй попередній молодіжці й футболістів на майбутнє, яке тепер стало сьогоденням. Мова про Мудрика, Криськіва, Кащука, Ярмолюка, Бондаренка, Бражка, Михайленка, Сироту і Батагова. Тобто, можна сказати, навіть те, що ця чимала група футболістів грає під керівництвом одного тренера на цьому рівні – вже хороша перевага.

В новому циклі до молодіжки додалося ще кілька хороших гравців: Судаков, Ванат, Алефіренко, Вівчаренко, В’юник. І саме тут варто дещо перефразувати відомий вислів – не було б щастя – допомогла війна.

Не варто зайвий раз нагадувати, що після початку повномасштабного вторгнення більшість легіонерів залишили Україну і, певною мірою, тренери були змушені покладатися на гравців з тризубом у паспорті. Особливо відчутно це позначилося на донецькому Шахтарі. Ігор Йовічевич був вимушений робити ставку на українських футболістів, які реально зросли, подорослішали, видали гарну індивідуальну статистику і привели команду до чемпіонства та гідно виступили в єврокубках. Хоча мова далеко не лише про «Гірників».

Трійка воротарів молодіжної збірної України: Нещерет був основним голкіпером Динамо через травму Бущана та Бойка, провів 20 матчів за сезон УПЛ. 19-річний Сапутін також через травми колег в Зорі раптово увірвався в основу луганської команди, яка блискуче виступила під керівництвом ван Леувена, а сам Олександр не мав особливих нарікань. Тільки Фесюн отримав обмаль ігрової практики в Колосі. Але він і буде третім вибором Ротаня, тому що Сапутін із Зорі чи Рибак із Дніпра-1 не пройшли з цією збірною весь шлях і вийшли в основні гравці своїх клубів лише в останні півроку.

Центральні захисники: Батагов провів прекрасний сезон за Зорю, від Сироти чекаємо більшого у Динамо, але всі перспективи до великої кар’єри в нього є. Таловєров встиг пограти за не слабкі європейські команди – празьку Славію та австрійський ЛАСК. На тлі такого вибору навіть новачок команди Ротаня Салюк, який став одним з відкриттів сезону в хорошому Чорноморці Григорчука, не пройшов у фінальну заявку.

Лівий захисник Вівчаренко, можливо, ще й не увірвався на 100% в стартовий склад Динамо, але нарешті отримує там ігрову практику. Його конкурент Драмбаєв непогано спробував на смак легіонерський хліб і пограв за бельгійський Зюльте-Варегем – він і був би основним, якби не травма. Те саме можна сказати про правого латераля Сича і його загалом непогану спробу зачепитися в Кортрейку.

В опорній зоні варто чекати Бражка, який блискуче грав за Зорю, максимально якісно впливав на гру команди та відзначився сімома голами в УПЛ. А є також і Михайленко, який співпрацює з Ротанем в Олександрії та Желізко з латвійської Валмієри, якому в збірній завжди довіряє Руслан Петрович.

Середня лінія нашої молодіжки – просто вау! В центрі поля побачимо Бондаренка та, імовірно, Судакова, який може приєднатися до хлопців після матчів головної команди. Ця пара давно грає разом, а в останньому сезоні за Шахтар взагалі була ключовою в чемпіонській команді. А є ще й Криськів, який також класно виступав під керівництвом Йовічевича, показав прогрес та гнучкість. На трьох вони видали за «Гірників» 21 гол та 23 асисти. Зважаючи на такий вибір, поза заявкою залишилися навіть Рубчинський, який отримував ігрову практику в непоганому Дніпрі-1, і Сігєєв, котрий у другій частині сезону здійснив перехід у дорослий футбол і почав грати та забивати в УПЛ за Олександрію.

Ліворуч у півзахисті сподіваємося на прибуття Мудрика, який через виступ на Євро U-21 планує набрати форму та вразити нового коуча Челсі Маурісіо Почеттіно. Але навіть якби цього не сталося – не проблема: є Алефіренко. Він видав фантастичну другу частину сезону в складі Чорноморця Григорчука (9 голів, 1 асист). Не сумніваємося, якби сам Михайло не висловив бажання зіграти на Євро-2023, Данило був би в заявці. Також претендує на цю позицію Назаренко з Дніпра-1. Вони обидвоє, а також й Криськів можуть розглядатися і на позиції праворуч. Хоча взагалі-то там варто очікувати Кащука – підкорювача чемпіонату Азербайджану (16 голів, 10 асистів). Плюс є Очеретько.

На вістрі атаки не все так само переконливо. Є Сікан та В’юник. Від Данила вже чималий час чекаємо стрімкого прогресу. Богдан провів перші пів року без ігрової практики в Цюриху, а наступні – в Лінці з другої австрійської Бундесліги. В теорії там міг би зіграти й Алефіренко, проте, як бачимо, знайшовся більш статусний кандидат. Із головної збірної до молодіжки приєднався Ванат. В останньому сезоні у складі Динамо він почав формувати про себе образ дійсно якісного форварда-бомбардира.

У співвідношенні таланту цих хлопців та ігрової практики на дорослому рівні, враховуючи їхній очевидний прогрес в нещодавньому сезоні – цю молодіжку можна вважати найсильнішою в історії України. Готові сперечатися? А давайте так: коли ще в молодіжній збірній України було стільки представників зарубіжних чемпіонатів, включаючи дорогих гравців? Коли таке бувало, щоб майже вся основа – гравці основи в УПЛ? Коли ще низка з них була б заграна вже за національну збірну, й при цьому готова була звідти повертатися в молодіжку?

Найдорожчий гравець цього чемпіонату Європи – Михайло Мудрик із Челсі. Що ще додати? На мою думку, цих аргументів достатньо для такого твердження, що ця молодіжка є найсильнішою в історії. В попередні роки стільки гравців такого високого статусу та такого великого ігрового досвіду, як для свого віку, в нас одночасно не бувало.

Ложка дьогтю наостанок

Беручи до уваги, безперечно, дуже важкий для реалізації стиль гри Ротаня та якусь нашу природню розхлябаність, впевнений контроль м’яча та красиві комбінації регулярно чергуються з неймовірними ляпами, що часто-густо призводить до пропущених голів, якщо фортуна в ту мить відвертає увагу від гравців з гербом України на грудях. Особливо це стосується перехідних фаз. Передусім, з першої у другу, або ще й за участі воротаря. Це не лише змушує вболівальників хапатися за серце, але й може впливати на психологію самих футболістів в окремих епізодах та матчах загалом.

Особливо коли суперник – сильна та добре організована команда, які й випали нам у групі – Іспанія, Хорватія та Румунія. В контексті цього згадується перший матч відбору проти Франції, коли хлопців зі старту супроводжувала нервовість, що призвело до безглуздого вилучення Таловерова ще в першому таймі і виносу команди Ротаня (0:5). Другий матч з французами показовий у двох напрямках – повторення першого – нервовість, помилки, ляпи і начебто без шансів 1:3 на 25-й хвилині. З іншого боку, українці зібралися, видали камбек 3:3 і навіть мали шанси вирвати перемогу, хоча знову таки десь занадто нервували й поспішали, зокрема, в прийнятті рішень.

В якості резюме можна сказати одне – очікування від цієї молодіжки на Євро U-21 максимальні, і на те є чимало підстав. Але, разом з тим, саме через ці великі очікування, виникає ризик знову травмувати наше багато разів поранене серце українського вболівальника. Тримаємо кулаки!

Крок вперед. Хто із гравців молодіжки може отримати виклик від Реброва

Блогер Sport.ua Cергій Тищенко оцінює перспективи гравців молодіжної збірної на вищому рівні

Getty Images/Global Images Ukraine

Молодіжна збірна України дійшла до півфіналу молодіжного Євро. Безумовно, це досягнення для нашої команди, однак юнацький та молодіжний футбол все ж варто сприймати крізь призму підготовки гравців для дорослого футболу.

Найбільшим досягненням для української «молодіжки» буде кількість гравців у національній команді. Ми були на першому місці з великим відривом серед інших учасників Євро-23 U-21 у плані запрошення гравців із дорослої збірної. Мудрик, Трубін, Судаков – уже повноправні гравці першої збірної. Ванат, Сікан, Бондаренко та Сирота вже туди викликалися. Перші двоє навіть зіграли. Тепер час для інших пробиватися у головну збірну.

Тут важливе місце відіграє не тільки талант футболіста, а проблематичність позиції у національній команді чи назва клубу. Наприклад, Сичу із «Руха» буде майже нереально отримати запрошення з національної команди. Чи про які шанси можна говорити для Кащука, якщо на його позиції є капітан Ярмоленко, Циганков та Зубков?

Максим Таловєров

Шеф оборони молодіжної збірної України. Максим Таловєров – ключовий гравець в захисних побудовах команди Ротаня. Євро він провів на доволі високому рівні. Грубих помилок не було. Отримав інтерес з боку команд із провідних чемпіонатів.

Для національної команди позиція центрального захисника зараз виглядає найбільш проблемною у кадровому плані. Фактично, жодної альтернативи парі Забарний-Матвієнко немає. Молоді динамівські оборонці не прогресують. У найстаршого із них – Попова – жодного сезону без травм. «Гірник» Бондар залишається ненадійним. Тому нічого не залишається, як «смикати» вікового Кривцова зі США. Звертати увагу на Сватка і Сарапія з «Дніпра-1». Хоча рівень цих гравців навряд чи відповідає амбіціям національної команди.

Крім того, основна пара центральних захисників не виглядає безпроблемною. У Забарного змінився тренер у «Борнмуті». Ніхто не дасть гарантій, що він матиме постійну ігрову практику у наступному сезоні. Матвієнко дуже непереконливо виглядав у червневих матчах кваліфікації до Євро.

Перспективи Таловєрова багато в чому будуть залежати від його вибору клубу влітку. Дуже важливо, щоб він мав стабільну ігрову практику. Перехід до провідного чемпіонату Європи – ще одна складова можливого запрошення до лав національної команди. Якщо справи Забарного у «Борнмуті» йтимуть не кращим чином, то можна навіть замахнутися на роль основного гравця.

Арсеній Батагов

Я не можу сказати, що Арсеній якось виділявся на Євро чи провів його без помилок. Але ситуація у національній збірній на його позиції відкриває перед ним нові можливості.

Батагов – це гравець, який добре працює із м’ячем, гарно бачить поле, вміє читати гру. Недарма раніше він грав на позиції опорного півзахисника. Для нього дуже важливо мати у парі більш силового партнера. Як було в «Зорі», де разом із ним діяв силовий Імереков.

У збірній України невеликий вибір центральних захисників, які вміють грати лівою ногою, сильні в роботі із м’ячем. Якщо не зможе грати Матвієнко, то альтернативи йому немає.

Тому перспективи отримати виклик у національну команду у Батагова дуже хороші. Багато чого буде залежати від ситуації із клубом. Якщо «Зоря» не втратить свої минулорічні позиції або Арсеній перейде до сильнішого чемпіонату, то його шанси тільки зростатимуть. Якщо на клубному рівні щось піде не так, то всі досягнення з молодіжної збірною швидко забудуть і шансу потрапити до національної команди не буде.

Костянтин Вівчаренко

Лівий захисник «Динамо» справив дуже хороше враження на Євро. Недарма йому приписують інтерес із боку «Порту». Вівчаренко здатен виконувати дуже багато бігової роботи та закривати всю ліву бровку. Швидкий, мобільний, працьовитий захисник, який може ще додавати.

У національній збірній за іменами на цій позиції все добре, але якщо придивитися ближче, то шанси у Вівчаренка дуже хороші. Основним на цій позиції є Миколенко з «Евертона». Друга частина сезону у нього була змазана через проблеми зі здоров’ям. Коли був готовий грати, то не завжди отримував місце у складі. Не можна сказати, що Віталій на 100 відсотків є гравцем основи «Евертона». Наставник команди Дайч влітку буде формувати склад під своє бачення футболу. Поява ще одного лівого захисника виглядає дуже можливою. На цій позиції тільки один українець. До Ліверпуля Дайч Віталія не запрошував. Щось у цій ситуації буде зрозуміло ближче до кінця серпня.

Соболь загубився у силовому футболі Франції. Добре, що хоч «Страсбург» не вилетів. Зараз командою керуватиме Патрік Вієйра. Велике сподівання, що він зможе використати атакувальні якості Едуарда у новому сезоні.

«Шахтар» відмовився від повноцінного трансферу Михайліченка. Майбутнє Богдана не визначено.

Костя провів тільки один сезон на дорослому рівні. Є всі передумови вважати, що його якість гри буде тільки покращуватися. Вівчаренко отримав досвід, який тепер має конвертувати у майстерність та клас. Всі успіхи «Динамо» у новому сезоні – додаткові шанси потрапити для Кості у збірну. І навпаки – якщо «Динамо» знову впаде у кризу, то отримати виклик до збірної буде складніше.

Володимир Бражко

Не можна сказати, що опорник «Динамо» провів сильний турнір. Хорвати, французи та особливо іспанці створили нам чимало проблем в опорній зоні. Крім того, Бражко явно помилився у випадку з першим пропущеним м’ячем у півфіналі.

Перед матчами кваліфікації до Євро у червні Ребров сказав, що Бракжо знаходиться на радарі у національній команді. Він справді провів дуже сильний сезон в УПЛ. Став не тільки провідним гравцем «Зорі», але й одним із найкращих гравців загалом чемпіонату.

Питання не дуже вдалих виступів за «молодіжку» та вдалих за клуб криються у тому, як використовувати футболіста на полі.

Вже багато років у збірній України є актуальне питання заміни Степаненка. Поки гідних кандидатів так і немає. Саме гравця, який буде займатися руйнівною роботою у середині поля. Бражко тут – головна надія.

Для Володимира буде багато залежати від клубної кар’єри. Сезон у «Зорі» був чудовим. Тепер потрібно не виступити гірше у «Динамо». Відкрите питання конкуренції з Сидорчуком та довіри Луческу. Власне, клубний успіх зараз виглядає головною умовою запрошення до національної команди.

Дмитро Криськів

Всі мали можливість оцінити важливість півзахисника «Шахтаря», коли він не грав проти Іспанії. Без нього збірна дуже багато чого втратила у побудові гри.

Головна фішка Дмитра – його універсальність. Він здатен зіграти не декількох позиціях – фланговий півзахисник, атакувальний півзахисник, вінгер, хибна дев’ятка. Такі універсальні гравці дуже корисні для будь-якого тренера.

Я не думаю, що Криськів може претендувати на роль основного гравця національної команди. Але у плані ротації, глибини складу він може відкрити перед штабом Реброва нові можливості. Збірна грає по 2-3 матчі під час вікна, тому глибина складу – вкрай важливий фактор успіху.

Дуже багато чого для Криськіва у національній збірній буде залежати від виступів за клуб. Трансфер Мудрика до «Челсі» пішов на користь Дмитру. Спочатку Дмитро був запасним гравцем для Йовічевіча, але потім крок за кроком став одним із лідерів команди. Дуже розумний гравець, який відчуває свої моменти. Може зіграти нестандартно. Десь за своїм стилем дуже схожий на Буяльського.